буркотун
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | буркоту́н | буркоту́ни |
| Р. | буркоту́на | буркоту́нів |
| Д. | буркоту́нові буркоту́ну |
буркоту́нам |
| З. | буркоту́на | буркоту́нів |
| Ор. | буркоту́ном | буркоту́нами |
| М. | буркоту́нові буркоту́ну |
буркоту́нах |
| Кл. | буркоту́ну | буркоту́ни |
бур-ко-ту́н
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -буркот-; суфікс: -ун-
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- буркотлива людина. ◆ Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина Збанацький
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |