бурлака

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бурла́ка	бурла́ки
Р.	бурла́ки	бурла́к
Д.	бурла́ці	бурла́кам
З.	бурла́ку	бурла́ки, бурла́к
Ор.	бурла́кою	бурла́ками
М.	на/у бурла́ці	на/у бурла́ках
Кл.	бурла́ко*	бурла́ки*

бур-ла́-ка

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бурлак-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [bʊrˈlɑkɐ] (одн.), [bʊrˈlɑke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. ◆ Ой талане, талане!… Чи ти в полі, чи ти в гаї… З бурлаками гуляєш? Т. Г. Шевченко
2. одинокий, неодружений чоловік; парубок. ◆ Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць Марко Вовчок

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:бурлак

Переклад

без роботи, ПМП

парубок

Джерела

• Словник УЛІФ: бурлака