бурлака
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бурла́ка | бурла́ки |
Р. | бурла́ки | бурла́к |
Д. | бурла́ці | бурла́кам |
З. | бурла́ку | бурла́ки, бурла́к |
Ор. | бурла́кою | бурла́ками |
М. | на/у бурла́ці | на/у бурла́ках |
Кл. | бурла́ко* | бурла́ки* |
бур-ла́-ка
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бурлак-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. ◆ Ой талане, талане!… Чи ти в полі, чи ти в гаї… З бурлаками гуляєш? Т. Г. Шевченко
- одинокий, неодружений чоловік; парубок. ◆ Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
без роботи, ПМП | |
парубок | |