бурлака

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. бурла́ка бурла́ки
Р. бурла́ки бурла́к
Д. бурла́ці бурла́кам
З. бурла́ку бурла́ки, бурла́к
Ор. бурла́кою бурла́ками
М. на/у бурла́ці на/у бурла́ках
Кл. бурла́ко* бурла́ки*

бур-ла́-ка

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бурлак-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Ой талане, талане!… Чи ти в полі, чи ти в гаї… З бурлаками гуляєш? Т. Г. Шевченко
  2. одинокий, неодружений чоловік; парубок. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць Марко Вовчок

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

без роботи, ПМП
парубок


Джерела[ред.]