бурхати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бу́рхаю бу́рхав бу́рхатиму  —
Ти бу́рхаєш бу́рхав
бу́рхала
бу́рхатимеш бу́рхай
Він
Вона
Воно
бу́рхає бу́рхав
бу́рхала
бу́рхало
бу́рхатиме  —
Ми бу́рхаєм(о) бу́рхали бу́рхатимем(о) бу́рхаймо
Ви бу́рхаєте бу́рхали бу́рхайте
Вони бу́рхають бу́рхали бу́рхатимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. бу́рхаючи
Дієприсл. мин. ч. бу́рхавши
Пас. дієприкм. теп. ч.
Безособова форма

бу́р-ха-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бурх-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. недок. діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.) [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись Котляревський

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]