Перейти до вмісту

вандрування

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. вандрува́ння вандрува́ння
Р. вандрува́ння вандрува́нь
Д. вандрува́нню вандрува́нням
З. вандрува́ння вандрува́ння
Ор. вандрува́нням вандрува́ннями
М. вандрува́нні
вандрува́нню
вандрува́ннях
Кл. вандрува́ння вандрува́ння

ван-дру-ва́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -вандр-; суфікси: -ува-нн; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. дія за значенням вандрувати[[Категорія:Вербальні слова}}]]. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje


Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]