вандрівець
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вандріве́ць | вандрівці́ |
| Р. | вандрівця́ | вандрівці́в |
| Д. | вандрівце́ві вандрівцю́ |
вандрівця́м |
| З. | вандріве́ць | вандрівці́ |
| Ор. | вандрівце́м | вандрівця́ми |
| М. | вандрівці́ вандрівця́ |
вандрівця́х |
| Кл. | вандрівцю́* | вандрівці́* |
ван-дрі-ве́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вандрів-; суфікс: -ець.
Вимова
[ред.]- МФА : [ʋɐndʲrʲiˈu̯ɛt͡sʲ] (одн.), [ʋɐndʲrʲiu̯ˈt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- діал. мандрівець. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |