весна

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. весна́ ве́сни
Р. весни́ ве́сен
Д. весні́ ве́снам
З. весну́ ве́сни
Ор. весно́ю ве́снами
М. весні́ ве́снах
Кл. ве́сно* ве́сни*

вес-на́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1*d за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -весн-; закінчення: .

Вимова[ред.]

    • МФА: одн. [ʋeˈsnɑ], мн. [ˈʋɛsne]
  • УФ: [веисна́]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. Т. Г. Шевченко
  2. перен. молодість, роки дитинства і юності [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  3. рік (тільки при визначенні віку кого-небудь) [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Був я підлітком і не знаю, Скільки весен тобі було, Як зустрілись ми серед гаю, Де зі скелі б'є джерело Іван Вирган, «В розповні літа», 1959 р.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Весна // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

вес-на́

Іменник жіночого роду.

Корінь: -весн-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. весна (аналог укр. слову) [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
  1. ?
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]