врем'я

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вре́м'я	времена́
Р.	вре́мені	време́н
Д.	вре́мені	времена́м
З.	вре́м'я	времена́
Ор.	вре́менем	времена́ми
М.	вре́мені	времена́х
Кл.	вре́м'я*	времена́*

вре́-м'я

Іменник, неістота, середній рід, IV відміна (тип відмінювання 8°c за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -врем'-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [ˈwrɛmjɐ] (одн.), [wremeˈnɑ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал. час ◆ Дівчино-серденько! Жартуй, поки є врем'я. Є. П. Гребінка, «Маківка», 1834 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• во врем'я оно

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: врем'є прикметники: временний

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:врем’я

Переклад

Список перекладів
Російськаru: время (ru) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: врем'я