вухо

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. вухо вуха
Р. вуха вух
Д. вухові
вуху
вухам
З. вухо вуха
Ор. вухом вухами
М. вуху вухах
Кл. вухо* вуха*

вухо

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вух-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

1 — хомут, 2 — вухо, 3 — голова, 4 — поясок, 5 — талія, 6 — звукове кільце, 7 — губа, 8 — устя, 9 — било, 10 — заплічка

Значення[ред.]

  1. орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен. Шаблон:anim. людина, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
  4. бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.
  5. пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

орган слуху
зовнішня хрящова частина органа слуху
людина
бокова частина шапки, що закриває вушну раковину
пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет

Джерела[ред.]