вухо

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. вухо вуха
Р. вуха вух
Д. вуху вухам
З. вухо вуха
Ор. вухом вухами
М. вухі вухах
Кл. вухо* вуха*

вухо

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вух-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

1 — хомут, 2 — вухо, 3 — голова, 4 — поясок, 5 — талія, 6 — звукове кільце, 7 — губа, 8 — устя, 9 — било, 10 — заплічка.
  1. орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. ◆ немає прикладів застосування.
  2. зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен. людина, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. ◆ немає прикладів застосування.
  4. бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. ◆ немає прикладів застосування.
  5. пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]