вухо
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | вухо | вуха |
Р. | вуха | вух |
Д. | вухові вуху |
вухам |
З. | вухо | вуха |
Ор. | вухом | вухами |
М. | вуху | вухах |
Кл. | вухо* | вуха* |
вухо
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вух-; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]
- орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. [▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. [≈ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- перен. Шаблон:anim. людина, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. [≈ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. [▲ 4] ◆ немає прикладів застосування.
- пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. [▲ 5] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ орган, орган слуху
- ↑ ?
- ↑ ?
- ↑ шапка
- ↑ пристосування
Гіпоніми
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
орган слуху | |
зовнішня хрящова частина органа слуху | |
людина | |
бокова частина шапки, що закриває вушну раковину | |
пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Середній рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова морфемної будови слова R-f
- Статті з ілюстраціями
- Переносні вирази/uk
- Слова з 4 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Вухо/uk
- Слух/uk
- Хрящі/uk
- Дзвін/uk
- Органи/uk
- Шапки/uk
- Тримачі/uk
- Підвішувачі/uk
- Людина/uk
- Агентиви/uk
- Шпигуни/uk
- Підслуховувачі/uk