вухо

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вухо	вуха
Р.	вуха	вух
Д.	вухові вуху	вухам
З.	вухо	вуха
Ор.	вухом	вухами
М.	вуху	вухах
Кл.	вухо*	вуха*

вухо

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вух-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

1 — хомут, 2 — вухо, 3 — голова, 4 — поясок, 5 — талія, 6 — звукове кільце, 7 — губа, 8 — устя, 9 — било, 10 — заплічка

Значення

1. орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. ◆ немає прикладів застосування.
2. зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. ◆ немає прикладів застосування.
3. перен. Шаблон:anim. людина, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун. ◆ немає прикладів застосування.
4. бокова частина шапки, що закриває вушну раковину. ◆ немає прикладів застосування.
5. пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет. ◆ немає прикладів застосування.

Етимологія

Від ??

Переклад

орган слуху
Російськаru: ухо (ru) с.

зовнішня хрящова частина органа слуху

людина

бокова частина шапки, що закриває вушну раковину

пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет

Джерела

• Словник УЛІФ: вухо