гармонія
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | гармо́нія | гармо́нії |
Р. | гармо́нії | гармо́ній |
Д. | гармо́нії | гармо́ніям |
З. | гармо́нію | гармо́нії |
Ор. | гармо́нією | гармо́ніями |
М. | гармо́нії | гармо́ніях |
Кл. | гармо́ніє* | гармо́нії* |
гар-мо́-ні-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гармон-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- взаємна відповідність якостей. ◆ немає прикладів застосування.
- приємне для слуху звучання. ◆ немає прикладів застосування.
- муз. гармонійне поєднання звуків. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: гармонізація, гармонізування, гармонічність, гармонійність
- прикметники: гармонічний, гармонійний
- дієслова: гармоніювати, гармонізувати
- прислівники: гармонічно, гармонійно
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
взаємна відповідність якостей | |
|
приємне для слуху звучання | |
гармонійне поєднання звуків | |