глитай
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | глита́й | глита́ї |
| Р. | глита́я | глита́їв |
| Д. | глита́єві глита́ю |
глита́ям |
| З. | глита́я | глита́їв |
| Ор. | глита́єм | глита́ями |
| М. | глита́ї глита́єві глита́ю |
глита́ях |
| Кл. | глита́ю* | глита́ї* |
гли-та́й
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 7a.
Корінь: -глитай-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків. ◆ [Олена:] Куди ж це мати пішли? Певно, до глитая!… Марко Кропивницький, I, 1958, 447 ◆ — В економії хоч неділя є, хоч уночі не заставляють хребта гнути, а в глитаїв і ночами, як у пеклі… Олесь Гончар, Таврія…, 1957, 65 [▲ 1]
- образно. ◆ Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі [коня] Шалапута ґедзя. — Ач, як уп'явся, глитай! Олесь Донченко, VI, 1957, 256
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: глитай
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 86.