глитай

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	глита́й	глита́ї
Р.	глита́я	глита́їв
Д.	глита́єві глита́ю	глита́ям
З.	глита́я	глита́їв
Ор.	глита́єм	глита́ями
М.	глита́ї глита́єві глита́ю	глита́ях
Кл.	глита́ю*	глита́ї*

гли-та́й

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 7a.

Корінь: -глитай-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків. ◆ [Олена:] Куди ж це мати пішли? Певно, до глитая!… Марко Кропивницький, I, 1958, 447 ◆ — В економії хоч неділя є, хоч уночі не заставляють хребта гнути, а в глитаїв і ночами, як у пеклі… Олесь Гончар, Таврія…, 1957, 65
2. образно. ◆ Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі [коня] Шалапута ґедзя. — Ач, як уп'явся, глитай! Олесь Донченко, VI, 1957, 256

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: глитай
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 86.