власник
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вла́сник | вла́сники |
| Р. | вла́сника | вла́сників |
| Д. | вла́сникові вла́снику |
вла́сникам |
| З. | вла́сника | вла́сників |
| Ор. | вла́сником | вла́сниками |
| М. | вла́сникові вла́снику |
вла́сниках |
| Кл. | вла́снику | вла́сники |
вла́с-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -влас-; суфікси: -н-ик.
Вимова
[ред.]- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
[ред.]- володілець, владар, володар, господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння ◆ немає прикладів застосування.
- людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими ◆ немає прикладів застосування.
Антоніми
[ред.]- —
- —
Гіпероніми
[ред.]- —
- —
Гіпоніми
[ред.]- —
- —
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Від ?? вла́сний, вла́сне, вла́сник, вла́сність, вивла́снювати «експропріювати» Ж, привла́снювати, ст. властный (1438), власный (1462); р. заст. власный, бр. уласны; — запозичення з польської мови własny, własność постали, можливо, під впливом чеської vlastní «властний» (буквально, «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi: błagać, łomić: łamać, złocić: (wy)złacać і под.. — Фасмер I 327 Brückner 625—626
Див. ще волость.
Пор. володіти, влада, властивий, власть.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |