гончар

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Корінь: --

Вимова

МФА: []

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
2. ботан. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. ганча́р, горча́р
2.  ??

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники: гонча́рня, гонча́рство, гончари́ще, гонча́рка
• прикметники: гончарний
• дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити
• прислівники:

Етимологія

1. Від ??

Переклад

білоруська: ганчар болгарська: грънчар

польська: garncarz російська: гончар чеська: hrnčíř

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
• Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.