гончар

Див. також Гончар.

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	гончар	гончарі́
Р.	гончаря́	гончарі́в
Д.	гончаре́ві гончарю́	гончаря́м
З.	гончаря́	гончарі́в
Ор.	гончаре́м	гончаря́ми
М.	гончаре́ві гончарю́ гончарі	гончаря́х
Кл.	гончарю	гончарі́

го́н-чар

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гончар-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
2. бот. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

іменники: гонча́рня, гонча́рство, гончари́ще, гонча́рка прикметники: гонча́рний дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити

Етимологія

1. Від ??

Переклад

білоруська: ганчар болгарська: грънчар

польська: garncarz російська: гончар чеська: hrnčíř

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
• Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

Джерела

• Словник УЛІФ: гончар