гончар

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Disambig.svg Див. також Гончар.

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. гончар гончарі́
Р. гончаря́ гончарі́в
Д. гончаре́ві
гончарю́
гончаря́м
З. гончаря́ гончарі́в
Ор. гончаре́м гончаря́ми
М. гончаре́ві
гончарю́
гончарі
гончаря́х
Кл. гончарю гончарі́

го́н-чар

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гончар-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
  2. бот. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

  1. Від ??

Переклад[ред.]

Література[ред.]

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

Джерела[ред.]