гончар
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
![]() |
Див. також Гончар. |
[[Категорія:{{{lang}}}|uk]]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | гончар | гончарі́ |
Р. | гончарю́ | гончарі́в |
Д. | гончарю́ гончаре́ві |
гончаря́м |
З. | гончар | гончарі́в |
Ор. | гончаре́м | гончаря́ми |
М. | гончарі́ гончарю́ |
гончаря́х |
Кл. | гончарю* | гончарі́* |
го́н-чар
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гончар-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. [≈ 1] ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
- бот. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
- Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Список перекладів | |
Література[ред.]
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
- Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.