гончар

Див. також Гончар.

[[Категорія:{{{lang}}}|uk]]

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гончар	гончарі́
Р.	гончарю́	гончарі́в
Д.	гончарю́ гончаре́ві	гончаря́м
З.	гончар	гончарі́в
Ор.	гончаре́м	гончаря́ми
М.	гончарі́ гончарю́	гончаря́х
Кл.	гончарю*	гончарі́*

го́н-чар

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гончар-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
2. бот. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: гонча́рня, гонча́рство, гончари́ще, гонча́рка прикметники: гонча́рний дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити

Етимологія

1. Від ??

Переклад

Список перекладів
Болгарскийbg: грънчар Білоруськаbe: ганчар Польскийpl: garncarz Російськаru: гончар Чешскийcs: hrnčíř

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
• Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

Джерела

• Словник УЛІФ: гончар