гончар

Див. також Гончар.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гончар	гончарі́
Р.	гончарю́	гончарі́в
Д.	гончарю́ гончаре́ві	гончаря́м
З.	гончар	гончарі́в
Ор.	гончаре́м	гончаря́ми
М.	гончарі́ гончарю́	гончаря́х
Кл.	гончарю*	гончарі́*

го́н-чар

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гончар-.

Вимова

• МФА : [ɦɔnt͡ʃɐr] (одн.), [ɦɔnt͡ʃɐˈrʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. майстер, який виготовляє посуд та інші вироби із глини. ◆ Сюди йшли й ставали над шляхом гончарi, що жили на схилах, кожум'яки, рiзнi майстри разом iз дружинами своїми й дiтьми. Семен Скляренко, «Святослав»
2. ботан. плаун (п'ядич) звичайний, Licopodium clavatum. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: гонча́рня, гонча́рство, гончари́ще, гонча́рка прикметники: гонча́рний дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити

Етимологія

1. Від ??

Переклад

Список перекладів
Болгарськаbg: грънчар Білоруськаbe: ганчар Польськаpl: garncarz Російськаru: гончар Чеськаcs: hrnčíř

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: гончар
• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
• Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

прослухати вимову

noicon

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??