грізьба

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. грізьба  —
Р. грізьби  —
Д. грізьбі  —
З. грізьбу  —
Ор. грізьбою  —
М. грізьбі  —
Кл. грізьбо*  —

грізь-бá

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -грізь-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. погроза заподіяти комусь неприємність, лихо. ◆ Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Панас Мирний ◆ Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів. Михайло Стельмах ◆ Не бере мольбою, чи не візьме грізьбою. Народна прикмета ◆ Від постраху, від грізьби стуманіють. Борис Грінченко

Синоніми[ред.]

  1. погроза, грозьба

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від др. грозьба, далі псл. *grozьba, похідне від псл. *groziti із наростком псл. *-ьba.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.