грізьба
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | грізьба | — |
Р. | грізьби | — |
Д. | грізьбі | — |
З. | грізьбу | — |
Ор. | грізьбою | — |
М. | грізьбі | — |
Кл. | грізьбо* | — |
грізь-бá
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -грізь-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- погроза заподіяти комусь неприємність, лихо. ◆ Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Панас Мирний ◆ Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів. Михайло Стельмах ◆ Не бере мольбою, чи не візьме грізьбою. Народна прикмета ◆ Від постраху, від грізьби стуманіють. Борис Грінченко
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від др. грозьба, далі псл. *grozьba, похідне від псл. *groziti із наростком псл. *-ьba.
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
|
Джерела
[ред.]Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.