диявол
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | дия́вол | дия́воли |
Р. | дия́вола | дия́волів |
Д. | дия́волу дия́волові |
дия́волам |
З. | дия́вола | дия́волів |
Ор. | дия́волом | дия́волами |
М. | дия́волу дия́волі |
дия́волах |
Кл. | дия́воле | дия́воли |
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- уявна надприродна страшна істота, символ зла; злий дух [≈ 1] ◆ Я не розумію, де все поділося? Що, тут, диявол якийсь був?
- дуже жорстока, безжалісна і підступна особа [≈ 2] ◆ Це не люди, а дияволи, щоб таке чинити з людьми.
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від д.-рус. диꙗволъ, від д.-грец. διάβολος «диявол».
Переклад[ред.]
уявна надприродна страшна істота, символ зла; злий дух | |
дуже жорстока, безжалісна і підступна особа | |