дослідник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	дослі́дник	дослі́дники
Р.	дослі́дника	дослі́дників
Д.	дослі́дникові дослі́днику	дослі́дникам
З.	дослі́дника	дослі́дників
Ор.	дослі́дником	дослі́дниками
М.	дослі́дникові, дослі́днику	дослі́дниках
Кл.	дослі́днику	дослі́дники

до-слі́д-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: до-; корінь: -слід-; суфікс: -ник.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
топоніми: Дослідне, Дослідницьке іменники: дослі́дництво, дослі́дниця дієприкметники: дослі́дницький

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: дослідник
• Дослідник // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.