дослідник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | дослі́дник | дослі́дники |
Р. | дослі́дника | дослі́дників |
Д. | дослі́дникові дослі́днику |
дослі́дникам |
З. | дослі́дника | дослі́дників |
Ор. | дослі́дником | дослі́дниками |
М. | дослі́дникові, дослі́днику | дослі́дниках |
Кл. | дослі́днику | дослі́дники |
до-слі́д-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: до-; корінь: -слід-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. [▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ інтерпрета́тор
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: дослідник
- дослідник // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.
Категорії:
- Сторінки, що містять шаблон із кількома значеннями одного й того ж параметра
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Чоловічий рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 3a
- Українські слова з префіксом до-
- Українські слова з суфіксом -ник
- Українські слова морфемної будови слова pr-R-s
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 9 букв/uk
- Людина/uk
- Агентиви/uk
- Науковці/uk
- Професії/uk
- Творчі професії/uk
- Спеціалісти/uk