екзил
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | екзи́л | екзи́ли |
| Р. | екзи́лу | екзи́лів |
| Д. | екзи́лові екзи́лу |
екзи́лам |
| З. | екзи́л | екзи́ли |
| Ор. | екзи́лом | екзи́лами |
| М. | на/у екзи́лі | на/у екзи́лах |
| Кл. | екзи́лу* | екзи́ли* |
ек-зи́л
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -екзил-.
Вимова[ред.]
- МФА: [eɡˈzɪl]
прослухати вимову?, файл- УФ: [еиґзи́л]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вигнання ◆ Уряд Української Народної Республіки в екзилі.
Синоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від нім. exile "вигнання".
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |