електрокар
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | електрока́р | електрока́ри |
| Р. | електрока́ра | електрока́рів |
| Д. | електрока́рові електрока́ру |
електрока́рам |
| З. | електрока́р | електрока́ри |
| Ор. | електрока́ром | електрока́рами |
| М. | на/у електрока́ру | на/у електрока́рах |
| Кл. | електрока́ру* | електрока́ри* |
е-лектр-о-ка́р
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -електр-; корінь: -кар-; суфікс: -о-
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- те ж саме, що електроавтомобіль. ◆ Попит на електрокари серед українців зріс на 71%
- те ж саме, що електронавантажувач.
- те ж саме, що електромобіль.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]- перша частина від електро- (перша частина термінів типу електроагрега́т, електроапарату́ра, електровізо́к, електроводоліка́рня, електрогідроста́нція, електродвигу́н, електродина́міка, електродинамо́метр, електродої́лка, електродої́ння, електроене́ргія, електроє́мність, електрозва́рник, електрозва́рювач, електрозва́рювання, електрокардіогра́ма, електрокардіо́граф, електроліка́рня, електролі́нія, електромагістра́ль, електромагнети́зм, електромагні́т, електромаши́на, електромере́жа, електрометалу́ргія, електромеха́нік, електромеха́ніка, електромолоті́ння, електромонта́ж, електромонте́р, електромото́р, електронасо́с, електроо́ранка, електропереда́ча, електропилосо́с, електропі́ч, електроплу́г, електропромисло́вість, електросі́тка, електропо́їзд, електропостача́ння, електропрові́дність, електроста́ль, електроста́нція, електроста́тика, електротепли́ця, електротерапі́я, електроте́хнік, електроте́хніка, електротра́ктор, електроустаткува́ння, електроутю́г, електрохі́мік, електрохі́мія, електронегати́вний, електропозити́вний та ін.);— электро-, электра-, п. ч. слц. вл. слн. словац. elektro-, болг. мак. сербохорв. електро- запозичення з західноєвропейських мов. фр. électro-, англ. electro-, нім. Elektro- в аналогічних складних утвореннях походять від основи гр. ἤλεκτρον «янтар», опосередковано пов’язаної також із словом еле́ктрика. — Sł. wyr. obcych 183; Klein 507; Bloch I 245. — Див. ще електро́н.— Пор. еле́ктрика.
- друга від англ. car «автомобіль, або «транспортний засіб». Слово «car» своєю чергою походить від латинського «carrus», яке означало «візок»
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |