емігрант
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | емігра́нт | емігра́нти |
| Р. | емігра́нта | емігра́нтів |
| Д. | емігра́нтові емігра́нту |
емігра́нтам |
| З. | емігра́нта | емігра́нтів |
| Ор. | емігра́нтом | емігра́нтами |
| М. | емігра́нтові емігра́нті |
емігра́нтах |
| Кл. | емігра́нте | емігра́нти |
е·мі-гра́нт
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -емігрант-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- особа, що залишила Батьківщину і виїхала в іншу країну для постійного чи тривалого проживання ◆ Уже є емігранти, які мають гарні стосунки з місцевою владою та різними організаціями, формують українські громади там, де наших заробітчан є багато.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми: емігрантик
- іменники: емігрантка, емігрантство, емігрантщина, еміграція
- прикметники: емігрантський, еміграційний
- дієслова: емігрувати
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Bід латин. emigran-tus (emigrantis) — той, що виселяється) — особа, яка виїхала зі своєї країни в іншу з різних причин (економічних, політичних, релігійних. [1]
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |