жеребець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | жеребе́ць | жеребці́ |
Р. | жеребця́ | жеребці́в |
Д. | жеребце́ві жеребцю́ |
жеребця́м |
З. | жеребе́ць | жеребці́ |
Ор. | жеребце́м | жеребця́ми |
М. | жеребці́ жеребця́ |
жеребця́х |
Кл. | жеребцю́* | жеребці́* |
же-ре-бе́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -жеребець-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ʒereˈbɛt͡sʲ] (одн.), [ʒereˈbt͡sʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- самець кобили. [≈ 1][≠ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- про чоловіка, який чим-небудь нагадує цю тварину. [▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від праслов. *žerbьcь, від якого також походять білор. жарабе́ц, болг. жребе́ц, мак. ждребец, серб. ждребац, словен. žrebec, словац. žrebec, чеськ. hřebec, хорв. ždrijebac й укр. жеребець, походить до праіндоєвр. *gʷerǝbh-. (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|