запозичувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я запози́чую запози́чував запози́чуватиму  —
Ти запози́чуєш запози́чував запози́чуватимеш запози́чуй
Він
Вона
Воно
запози́чує запози́чував
запози́чувала
запози́чувало
запози́чуватиме  —
Ми запози́чуємо запози́чували запози́чуватимемо запози́чуймо
Ви запози́чуєте запози́чували запози́чуйте
Вони запози́чують запози́чували запози́чуватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. запози́чувавши
Пас. дієприкм. теп. ч. запози́чуваний
Безособова форма


за-по-зи́-чу-ва-ти

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — запозичити.

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікси: -у-ва-ти-

Вимова[ред.]

  • МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃuwɑ̽tɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Див. запозичати. ◆ Все, що Русь запозичувала з інших культур, зазнавало творчої переробки і переосмислення і ставало таким чином невід'ємною частиною саме руської культури. , «Нариси стародавньої історії УРСР», 1957 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]