запозичувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я запози́чую запози́чував запози́чуватиму
Ти запози́чуєш запози́чував запози́чуватимеш запози́чуй
Він
Вона
Воно
запози́чує запози́чував
запози́чувала
запози́чувало
запози́чуватиме
Ми запози́чуємо запози́чували запози́чуватимемо запози́чуймо
Ви запози́чуєте запози́чували запози́чуватимете запози́чуйте
Вони запози́чують запози́чували запози́чуватимуть
Дієприкм. тепер.
Дієприкм. мин.
Дієприсл. тепер. запози́чуючи
Дієприсл. мин. запози́чувавши
Дієприкм. пасивн. запози́чуваний
Безос. форма

за-по-зи́-чу-ва-ти

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — запозичити.

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікси: -у-ва-ти-

Вимова[ред.]

МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃuwɑ̽tɪ]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Див. запозичати. ◆ Все, що Русь запозичувала з інших культур, зазнавало творчої переробки і переосмислення і ставало таким чином невід'ємною частиною саме руської культури. , «Нариси стародавньої історії УРСР», 1957 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]