кайлівник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кайлівни́к | кайлівники́ |
| Р. | кайлівника́ | кайлівникі́в |
| Д. | кайлівнико́ві кайлівнику́ |
кайлівника́м |
| З. | кайлівника́ | кайлівникі́в |
| Ор. | кайлівнико́м | кайлівника́ми |
| М. | кайлівнико́ві кайлівникі́ |
кайлівника́х |
| Кл. | кайлівнике́ | кайлівники́ |
кай-лів-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кайл-; суфікс: -івник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- майстер, що виготовляє кайла. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- робітник, що кайлом відбиває гірську породу, розбиває каміння, кам'яне вугілля тощо. [▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| майстер, що виготовляє кайла | |
| робітник, що кайлом відбиває гірську породу, розбиває каміння, кам'яне вугілля тощо | |