кицька
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
ки́ць-ка
Іменник, жіночий рід.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ки́цька | ки́цьки́ |
| Р. | ки́цьки | ки́цьо́к |
| Д. | ки́цьці | ки́цька́м |
| З. | ки́цьку | ки́цьки́, ки́цьо́к |
| Ор. | ки́цькою | ки́цька́ми |
| М. | на/у ки́цьці | на/у ки́цька́х |
| Кл. | ки́цько | ки́цьки́ |
Корінь: -киць-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що кішка 1 ◆ Ой їхало весілля під зелену грушку, Два коти за свати, а кицька за дружку. (коломийка)
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
кицька, або кішечка, може походити від голландського слова poes, чи від стародавнього німецького слова Puuskatte, шведського — kattepus, або норвезького — pus, чи pusekatt (в англійській мові слово кицька перекладається як pussycat).
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |