Українська

ки-цю́-ня

Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -киц-; суфікс: -юн; закінчення: -я.

зменш.-пестл. до киця. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: киценька, кицюнька прізвища: Коцур ін. іменники: кицька, киця прикметники: кицин, котячий, кошачий прислівники: по-кошачому вигуки: киць-киць, кицю-кицю

Від ??

Список перекладів