кобіта
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кобі́та | кобі́ти |
| Р. | кобі́ти | кобі́т |
| Д. | кобі́ті | кобі́там |
| З. | кобі́ту | кобі́т |
| Ор. | кобі́тою | кобі́тами |
| М. | кобі́ті | кобі́тах |
| Кл. | кобі́то | кобі́ти |
ко-бі́-та
Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кобіт-; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА : [koˈbʲitɐ] (одн.), [koˈbʲite] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- жінка, дівчина ◆ Весна пройшла, настало літо, я загорів, як Фантомас, тепер мені люба кобіта, скільки захочу — стільки дасть! (DZIDZIO [1])
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від польського слова kobieta, що ймовірно виводиться від слова kob – хлів, або kobyła – кобила.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |