кодифікація
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кодифіка́ція | кодифіка́ції |
| Р. | кодифіка́ції | кодифіка́цій |
| Д. | кодифіка́ції | кодифіка́ціям |
| З. | кодифіка́цію | кодифіка́ції |
| Ор. | кодифіка́цією | кодифіка́ціями |
| М. | кодифіка́ції | кодифіка́ціях |
| Кл. | кодифіка́ціє* | кодифіка́ції* |
ко-ди-фі-ка́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кодиф-; суфікси: -ік-аці; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: [kɔdefʲiˈkɑt͡sʲijɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зведення в єдине ціле (в кодекс) різних правових законів, постанов тощо. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від укр. ко́декс «сукупність законів у якій-небудь галузі права; сукупність правил поведінки, звичок, переконань тощо; старовинний рукопис в оправі»; — болг. мак. ко́декс, білор. ко́дэкс, пол. в.-луж. коdeks, чеськ. kodex, словац. kódex, сербохорв. ко̀декс, словен. kódeks; — запозичення з латинської мови; лат. cōdex «стовбур дерева, колода, пень; навоскована дощечка для письма, книга; записна книжка, книжка для заміток» разом з архаїчним варіантом caudex «тс.» пов'язане з дієсловом cūdo «б’ю», спорідненим з д.-в.-нім. houwan «рубати, бити», дав.-англ. hēawan «тс.», тох. А ко- «вбивати», тох. Б kau- «тс.», лит. káuti «бити, кувати», psl. kovati, укр. кува́ти. — СІС336; Шанский ЭСРЯ II 8, 185; Фасмер II 275; Горяев 148; Kopaliński 500; Holub— Lyer 246; Младенов 244; Bern. I 593; Walde—Hofm. I 185, 186, 300 —301; Ernout— Meillet I 106, 130. — Див. ще кува́ти.— Пор. код.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |