кіл
[ред.]
кіл 1[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
кіл
Іменник, чоловічий рід.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кіл | коли́ |
| Р. | кола́ | колі́в |
| Д. | колу́, коло́ві | кола́м |
| З. | кіл | коли́ |
| Ор. | коло́м | кола́ми |
| М. | на/у колі́ | на/у кола́х |
| Кл. | ко́ле* | коли́* |
Корінь: -кіл-
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що кілок ◆ Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки. М. Коцюбинський
Синоніми[ред.]
- кілок, паля, штиль, пікет, прикіл, розм. прикілок, розм. тинина, діал. пакіл, діал. колик, діал. приколень
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
- вбивати/вбити осиковий кілок (кіл) у могилу
- [хоч] кіл (кілок, кілка, кола і т. ін.) на голові теши
- думка гвіздком (колом) стримить (стирчить, сидить і т. ін.) у голові
- язик стає колом
- стати/стояти колом у горлі
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми: кілок, колик
- іменники: прикіл, прикілок, пакіл
- прикметники:
- дієслова: колоти
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
кіл 2[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
кіл
Іменник, чоловічий рід.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кіл | кі́ли |
| Р. | кі́лу | кі́лів |
| Д. | кі́лу, кі́лові | кі́лам |
| З. | кіл | кі́ли |
| Ор. | кі́лом | кі́лами |
| М. | на/у кі́лі | на/у кі́лах |
| Кл. | кі́ле* | кі́ли* |
Корінь: --
Вимова[ред.]
МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
кіл 3[ред.]
Значення[ред.]
- форма родового відмінка множини від коло
