Українська

лі́-те-ра

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -літер-; закінчення: -а.

письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; буква. ‖ істор. металевий брусочок із випуклим зображенням цього знака, що вживався для друкарського лінотипного набору. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
у системах обробки інформації: елемент алфавіту; елемент літерного набору. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
чого, перен. суто формальне значення чого-небудь. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Словник УЛІФ: літера
Літера // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.