молодець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	молоде́ць	молодці́
Р.	молодця́	молодці́в
Д.	молодце́ві молодцю́	молодця́м
З.	молоде́ць	молодці́
Ор.	молодце́м	молодця́ми
М.	молодці́ молодця́	молодця́х
Кл.	молодцю́*	молодці́*

мо-ло-де́ць

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -молод-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА : [mɔlɔˈdɛt͡sʲ] (одн.), [mɔloˈd͡zʲt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. молода неодружена людина; парубок ◆ немає прикладів застосування.
2. нар.-поет. також моло́дець статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду ◆ Йде. А назустріч виходить з лісу дідусь із зеленою бородою й питає: — Куди ти йдеш, молодче? , «Антологія українського міфу: Потойбіччя»
3. у знач. присудк. сл., розм. уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: молодец (ru) чол.

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: молодець