Українська
[ред.]

мо-ло-де́ць

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -молод-; суфікс: -ець.

молода неодружена людина; парубок ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
нар.-поет. також моло́дець статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Йде. А назустріч виходить з лісу дідусь із зеленою бородою й питає: — Куди ти йдеш, молодче? , «Антологія українського міфу: Потойбіччя»
у знач. присудк. сл., розм. уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: молодец ^(ru) чол.

Список перекладів

Список перекладів

Українська[ред.]