містич

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. мі́стич мі́стичі
Р. мі́стича мі́стичів
Д. мі́стичеві
мі́стичу
мі́стичам
З. мі́стича мі́стичів
Ор. мі́стичем мі́стичами
М. мі́стичеві
мі́стичу
мі́стичах
Кл. мі́стичу мі́стичі

мі́с-тич

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 4a.


Корінь: -міст-; суфікс: -ич.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. істор. група міського населення, що володіла повними првами… ◆ Статус міської верхівки і повноправних містичів, які пізніше почали називатися міщанами, був високим з моменту виникнення міст.

Синоніми[ред.]

  1. міщанин, мн. міщани

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. міське населення

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]