місто

Матеріал з Вікісловника
У Вікіпедії є стаття

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. мі́сто міста́
Р. мі́ста мі́ст
Д. мі́сту міста́м
З. мі́сто міста́
Ор. мі́стом міста́ми
М. мі́сті міста́х
Кл. мі́сто міста́

мі́с-то

Іменник середнього роду, відмінювання 1с.

Корінь: -міст-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Місто [1]
Місто [2]

Значення[ред.]

  1. великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр ◆ Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті. Марко Вовчок, «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», 1863 р. ◆ Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою. Олександр Довженко, «Автобіографія», 20 вересня 1940 р. ◆ Місто поволі даленіло, і тільки тепер Микола остаточно зрозумів, що в минуле нема вороття. Юрій Збанацький, «Курилові острови», 1963 р.
  2. заст. місце, де відбувається базар ◆ Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають. Григорій Квітка-Основ'яненко, «Салдацький патрет», 1833 р. ◆ — Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба… Михайло Коцюбинський, «Маленький грішник», 1893 р.
  3. заст. місцевість (простір земної поверхні), місце (певна місцевість) ◆ І де ходила, // В яких то праведних містах, // А в нас, сердешна, опочила. Тарас Шевченко, «Княжна», 1847 р. ◆ Колись я мала той дівочий звичай, // Як покидала край який надовго, // Збирати квіти з наймиліших міст. Леся Українка, «На пам’ять 31 іюля 1895 року», 1895 р.
  4. заст. місце (службова посада) ◆ З царем самим, либонь то знався [магнат], // В дугу усякого він гнув, // Аж поки то якась Зозуля // Кого із міста не зіпхнула. Панас Мирний, «Розмова двох кумів про земські діла», 1895 р.

Синоніми[ред.]

  1. розм.: го́род
  2. базар
  3. місце, місцевість
  4. місце, посада

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *město, від котрої також виникли д.-рус. мѣсто «місце; поле; площа; селення», ст.-слов. мѣсто (д.-грец. τόπος, χωρίον), укр. місце, укр. місто (знач. з поль.), болг. място, сербохорв. мjе̏сто, словен. mẹ́sto, чеськ. místo «место», чеськ. město «город», словац. mesto, пол. miasto, в.-луж., н.-луж. městо «город». ». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад[ред.]

великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр
місце, де відбувається базар
місцевість (простір земної поверхні), місце (певна місцевість)
місце (службова посада)

Джерела[ред.]