міський

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	міськи́й	міське́	міська́	міські́
Р.	місько́го	місько́го	місько́ї	міськи́х
Д.	місько́му	місько́му	міські́й	міськи́м
З. (іст./неіст.)	місько́го міський {{{з (чол, неіст)}}}	міське́	міську́	міськи́х міські́ {{{з (мн, неіст)}}}
О.	міськи́м	міськи́м	місько́ю	міськи́ми
М.	місько́му міські́м	міські́м місько́му	міські́й	міськи́х

місь-кий

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -місь-; суфікс: --к-; закінчення: -+ий

Вимова

• • МФА: [mʲiˈsʲkɪi̯]

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. прикметник до місто ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: містянин, містянка, місто

Етимологія

Від праслов'янської форми *město, від котрої також виникли д.-рус. мѣсто «місце; поле; площа; селення», ст.-слов. мѣсто (д.-грец. τόπος, χωρίον), укр. місце, укр. місто (знач. з поль.), болг. място, сербохорв. мjе̏сто, словен. mẹ́sto, чеськ. místo «место», чеськ. město «город», словац. mesto, пол. miasto, в.-луж., н.-луж. městо «город». Здогадно лічаться спорідненими лит. mintù, mitaũ, mìsti «харчуватися», лат. mìtu, mist «проживати, знаходитися, кормитися», лит. maĩstas «харчування», maitinù, maitìnti «кормити», авар. mаēʮаnа- ср. р. «місце перебування, житло, дім», mitayaiti, miʮnaiti «живе, пребуває». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: urban (en) Білоруськаbe: мескі (be) Польськаpl: miejski (pl) Російськаru: городской (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: міський
• Міський // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.