Перейти до вмісту

міський

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. міськи́й міська́ міське́ міські́
Р. місько́го місько́ї місько́го міськи́х
Д. місько́му міські́й місько́му міськи́м
З. місько́го
міський
міську́ міське́ міськи́х
міські́
О. міськи́м місько́ю міськи́м міськи́ми
М. місько́му
міські́м
міські́й міські́м
місько́му
міськи́х

місь-кий

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -місь-; суфікс: --к-; закінчення: -+ий

Вимова[ред.]

  • МФА: [mʲiˈsʲkɪi̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. прикметник до місто ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]


Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від праслов'янської форми *město, від котрої також виникли д.-рус. мѣсто «місце; поле; площа; селення», ст.-слов. мѣсто (д.-грец. τόπος, χωρίον), укр. місце, укр. місто (знач. з поль.), болг. място, сербохорв. мjе̏сто, словен. mẹ́sto, чеськ. místo «место», чеськ. město «город», словац. mesto, пол. miasto, в.-луж., н.-луж. městо «город». Здогадно лічаться спорідненими лит. mintù, mitaũ, mìsti «харчуватися», лат. mìtu, mist «проживати, знаходитися, кормитися», лит. maĩstas «харчування», maitinù, maitìnti «кормити», авар. mаēʮаnа- ср. р. «місце перебування, житло, дім», mitayaiti, miʮnaiti «живе, пребуває». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]