міський
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | міськи́й | міське́ | міська́ | міські́ |
| Р. | місько́го | місько́го | місько́ї | міськи́х |
| Д. | місько́му | місько́му | міські́й | міськи́м |
| З. (іст./неіст.) | місько́го міський {{{з (чол, неіст)}}} |
міське́ | міську́ | міськи́х міські́ {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | міськи́м | міськи́м | місько́ю | міськи́ми |
| М. | місько́му міські́м |
міські́м місько́му |
міські́й | міськи́х |
місь-кий
Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.
Корінь: -місь-; суфікс: --к-; закінчення: -+ий
Вимова
[ред.]- МФА: [mʲiˈsʲkɪi̯]
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- прикметник до місто ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми *město, від котрої також виникли д.-рус. мѣсто «місце; поле; площа; селення», ст.-слов. мѣсто (д.-грец. τόπος, χωρίον), укр. місце, укр. місто (знач. з поль.), болг. място, сербохорв. мjе̏сто, словен. mẹ́sto, чеськ. místo «место», чеськ. město «город», словац. mesto, пол. miasto, в.-луж., н.-луж. městо «город». Здогадно лічаться спорідненими лит. mintù, mitaũ, mìsti «харчуватися», лат. mìtu, mist «проживати, знаходитися, кормитися», лит. maĩstas «харчування», maitinù, maitìnti «кормити», авар. mаēʮаnа- ср. р. «місце перебування, житло, дім», mitayaiti, miʮnaiti «живе, пребуває». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: міський
- Міський // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.