подорож

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	по́дорож	по́дорожі
Р.	по́дорожі	по́дорожей
Д.	по́дорожі	по́дорожам
З.	по́дорож	по́дорожі
Ор.	по́дорожжю	по́дорожами
М.	по́дорожі	по́дорожах
Кл.	по́дороже*	по́дорожі*

по́-до-рож

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 4*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -дорож-.

Вимова

• • МФА: одн. [ˈpɔdɔrɔʒ], мн. [ˈpɔdɔrɔʒʲi]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [п о́ д о р о ж]

Семантичні властивості

Значення

1. поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання. ◆ Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Тарас любив слухати розповіді княжни про її подорожі за кордоном, про зустрічі з різними людьми Оксана Іваненко, «Тарасові шляхи», 1954 р.
2. жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру; // Опис якої-небудь поїздки, прогулянки і т. ін. ◆ Скінчу вже врешті свою подорож, яка певно докучила тобі гірш за редьку гірку. Де ж розтягти аж на 4 листи таку дрібницю! М. М. Коцюбинський, «III», 1956 р.

Гіпероніми

1. шлях

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Список усіх слів з коренем «-дорог- -доріж- -дорож- -доріг-»
прізвища: Задорожний іменники: дорога, доріжечка, доріжка, дорожник, дорожниця, міждоріжжя, подоріж, подорож, подорожник, подорожанин, роздоріжжя прикметники: дорожній, подорожній дієслова: подорожувати

Етимологія

по- + дорога

Переклад

Список перекладів
Російськаru: путешествие (ru)