працівниця
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | працівни́ця | працівни́ці |
Р. | працівни́ці | працівни́ць |
Д. | працівни́ці | працівни́цям |
З. | працівни́цю | працівни́ць |
Ор. | працівни́цею | працівни́цями |
М. | працівни́ці | працівни́цях |
Кл. | працівни́цю | працівни́ці |
пра-ців-ни́-ця
Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.
Корінь: -працівн-; суфікс: -иц; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- трудяща людина, трудівник. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- чого і без додатка членкиня якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом. ◆ немає прикладів застосування.
- людина, що працює в якійсь галузі народного господарства, науки, культури. [▼ 4] ◆ науковий працівник
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
- ↑ ?
- ↑ ?
- ↑ секс-працівниця
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
трудяща людина, трудівник | |
робітниця | |
членкиня якогось виробничого колективу | |
людина, що працює в якійсь галузі народного господарства, науки, культури | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українські іменники
- Жіночий рід
- Істоти
- Українські іменники, відмінювання 5a
- Українські слова з суфіксом -иц
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Слова з 10 букв/uk
- Людина/uk
- Фемінітиви/uk
- Агентиви/uk
- Робота/uk
- Праця/uk
- Члени/uk
- Колективи/uk
- Робітники/uk
- Професії/uk
- Спеціалісти/uk
- Науковці/uk
- Культурні діячі/uk