працівниця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	працівни́ця	працівни́ці
Р.	працівни́ці	працівни́ць
Д.	працівни́ці	працівни́цям
З.	працівни́цю	працівни́ць
Ор.	працівни́цею	працівни́цями
М.	працівни́ці	працівни́цях
Кл.	працівни́цю	працівни́ці

пра-ців-ни́-ця

Іменник жіночого роду, істота, відмінювання 5a.

Корінь: -працівн-; суфікс: -иц; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [prɐt͡sʲiu̯ˈnɪt͡sʲɐ] (одн.), [prɐt͡sʲiu̯ˈnɪt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. трудяща людина, трудівник. ◆ немає прикладів застосування.
   • рідк. те ж саме, що робітниця. ◆ немає прикладів застосування.
2. чого і без додатка членкиня якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом. ◆ немає прикладів застосування.
   • людина, що працює в якійсь галузі народного господарства, науки, культури. ◆ науковий працівник

Холоніми

1. —
2. —
3. виробничий колектив
4. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: працезда́тність, працехли́нність, працівни́к, пра́ця прикметники: працьови́тий дієслова: працюва́ти, працюва́тися прислівники: працьови́то

Етимологія

Від працівник із суфіксом -ц, далі від пра́ця «робота, труд; [хатнє майно, надбання Ме]», працівни́к, працюва́льник «трудівник, працівник», npaцю́нок «твір, витвір» Нед, працеви́й «пов'язаний з працею», працівни́й «працьовитий; утомлений працею» Нед, працівни́чий «пов'язаний з працею» Куз, працьови́тий, працьовний «працьовитий» ВеУг, працюва́ти;, — рос. пра́ца «праця, робота, заняття», білор. пра́ца «праця», словац. ргаса «тс.», в.-луж. ргáса «труднощі, напруження, зусилля», н.-луж. ргóса «тс.; лихо; пологові перейми»; — запозичення з польської мови; пол. ргаса «праця», ст. ргоса, походить від чеськ. pŕace (< *praca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов'язаного з psl. *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пратя «посилаю», мак. прака «посилає», сербохорв. пра̏тити «посилати», яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах; щодо семантики nop. сербохорв. по̀сао «справа, робота» з psl. *posъlъ, пов'язаним з psl. *posblati «послати»; менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477—478) *portja з *torpja, похідного від *tьr̥pěti «*t^ъr̥pěti, терпіти»; сумнівне пов'язання з пра́ща (Holub—Кор. 290), як і виведення від праіндоєвр. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řеč 23, 276).   Трубачёв 355—356; Brückner 434; Schuster-Sewč 1157—1158; Младенов 504; Skok III 25—26; Куркина Этимология 1975, 20.

Переклад

трудяща людина, трудівник

робітниця

членкиня якогось виробничого колективу

людина, що працює в якійсь галузі народного господарства, науки, культури

Джерела

• Словник УЛІФ: працівниця