примушувати

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	приму́шую	приму́шував	приму́шуватиму	—
Ти	приму́шуєш	приму́шував приму́шувала	приму́шуватимеш	приму́шуй
Він Вона Воно	приму́шує	приму́шував приму́шувала приму́шувало	приму́шуватиме	—
Ми	приму́шуєм(о)	приму́шували	приму́шуватимем(о)	приму́шуймо
Ви	приму́шуєте	приму́шували		приму́шуйте
Вони	приму́шують	приму́шували	приму́шуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	приму́шуючи
Дієприсл. мин. ч.	приму́шувавши
Безособова форма	[[{{{3}}}но]]

примушувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — примусити.

Префікс: при-; корінь: -муш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. галиц. те ж саме, що силувати.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від пол. przymuszać < пол. musieć < нім. müssen (укр. бути за повинного).

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: force (en) Польськаpl: przymuszać (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: примушувати

1. І. Нечуй-Левицький. «Сьогочасна часописна мова на Україні».