примушувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я приму́шую приму́шував приму́шуватиму  —
Ти приму́шуєш приму́шував
приму́шувала
приму́шуватимеш приму́шуй
Він
Вона
Воно
приму́шує приму́шував
приму́шувала
приму́шувало
приму́шуватиме  —
Ми приму́шуєм(о) приму́шували приму́шуватимем(о) приму́шуймо
Ви приму́шуєте приму́шували приму́шуйте
Вони приму́шують приму́шували приму́шуватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. приму́шуючи
Дієприсл. мин. ч. приму́шувавши
Безособова форма [[{{{3}}}но]]

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — примусити.


Префікс: при-; корінь: -муш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. галиц. те ж саме, що силувати.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від пол. przymuszać < пол. musieć < нім. müssen (укр. бути за повинного).

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  1. І. Нечуй-Левицький. «Сьогочасна часописна мова на Україні».