примушувати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я приму́шую приму́шував приму́шуватиму
Ти приму́шуєш приму́шував
приму́шувала
приму́шуватимеш приму́шуй
Він
Вона
Воно
приму́шує приму́шував
приму́шувала
приму́шувало
приму́шуватиме
Ми приму́шуєм(о) приму́шували приму́шуватимем(о) приму́шуймо
Ви приму́шуєте приму́шували приму́шуватимете приму́шуйте
Вони приму́шують приму́шували приму́шуватимуть
Дієприсл. тепер. приму́шуючи
Дієприсл. мин. приму́шувавши
Дієприкм. пасивн. {{{3}}}ний
Безос. форма {{{3}}}но

при-му́-шу-ва-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне, дієвідміна 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — примусити.


Префікс: при-; корінь: -муш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. галиц. те ж саме, що силувати.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від пол. przymuszać < пол. musieć < нім. müssen (укр. бути за повинного).

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  1. І. Нечуй-Левицький. «Сьогочасна часописна мова на Україні».