причинна
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | причи́нна | причи́нні |
| Р. | причи́нної | причи́нних |
| Д. | причи́нній | причи́нним |
| З. | причи́нну | причи́нні |
| Ор. | причи́нною | причи́нними |
| М. | причи́нній | причи́нних |
| Кл. | причи́нна* | причи́нні |
при-чи́н-на
Іменник, істота, жіночий рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -причин-; суфікс: -н; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [preˈt͡ʃɪnːɐ] (одн.), [preˈt͡ʃɪnʲːi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- божевільна жінка. ◆ Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить… уривок з оповідання "Причинна", «Шевченко»
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |