провокаторка

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. провока́торка провока́торки
Р. провока́торки провока́торок
Д. провока́торці провока́торкам
З. провока́торку провока́торок
Ор. провока́торкою провока́торками
М. на/у провока́торці на/у провока́торках
Кл. провока́торко провока́торки

про-во-ка́-тор-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -провокатор-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. таємна агентка, яка проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]
  2. особа, що провокує (у 1 ) що-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від Шаблон:етимологія:провокація

Переклад[ред.]

таємна агентка
особа, що провокує

Джерела[ред.]