провокаторка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	провока́торка	провока́торки
Р.	провока́торки	провока́торок
Д.	провока́торці	провока́торкам
З.	провока́торку	провока́торок
Ор.	провока́торкою	провока́торками
М.	на/у провока́торці	на/у провока́торках
Кл.	провока́торко	провока́торки

про-во-ка́-тор-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -провокатор-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [prɔu̯ɔˈkɑtɔrkɐ] (одн.), [prɔu̯ɔˈkɑtɔrke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. таємна агентка, яка проникає в нелегальну організацію зі зрадницькими цілями.
2. особа, що провокує (у 1 ) що-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: провока́ція, провока́торство, провокува́ння прикметники: провока́торський, провокаці́йний дієслова: провокува́ти прислівники: провокаці́йно

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:провокація

Переклад

таємна агентка
Англійськаen: agent provocateur Польськаpl: prowokatorka (pl) жін.

особа, що провокує

Джерела

• Словник УЛІФ: провокаторка