Українська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
{{імен uk 1a m una (7 О)|склади=ха-ра́к-тер|хара́ктер}
Корінь: -характер-.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. ◆ немає прикладів застосування.
- загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. ◆ немає прикладів застосування.
- людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей. ◆ немає прикладів застосування.
- твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
- сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. ◆ немає прикладів застосування.
- у літературі, сценічному мистецтві — художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей; тип. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- вдача
- —
- —
- —
- —
- тип
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від д.-грец. χαρακτήρ «риса, знак, прикмета» (поч. «чеканщик»?), з χαράσσω «дряпаю, мечу, клеймлю», затим — в абстрактних значеннях. Шаблон:лат
Переклад[ред.]
сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності
|
|
|
загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини
|
|
|
людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей
|
|
|
твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь
|
|
|
сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета
|
|
|
художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей
|
|
|
Джерела[ред.]
Російська
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок
|
одн.
|
мн.
|
Н.
|
хара́ктер
|
хара́ктеры
|
Р.
|
хара́ктера
|
хара́ктеров
|
Д.
|
хара́ктеру
|
хара́ктерам
|
З.
|
хара́ктер
|
хара́ктеры
|
О.
|
хара́ктером
|
хара́ктерами
|
П.
|
хара́ктере
|
хара́ктерах
|
ха-ра́к-тер
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -характер-.
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- характер (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??
Джерела[ред.]