Українська

Морфосинтаксичні ознаки

{{імен uk 1a m una (7 О)|склади=ха-ра́к-тер|хара́ктер}

Корінь: -характер-.

Вимова

МФА : [xɐˈrɑkter] (одн.), [xɐˈrɑktere] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості

Значення

сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. ◆ немає прикладів застосування.
загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. ◆ немає прикладів застосування.
людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей. ◆ немає прикладів застосування.
твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. ◆ немає прикладів застосування.
у літературі, сценічному мистецтві — художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей; тип. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

вдача
—
—
—
—
тип

Антоніми

—
—
—
—
—
—

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: характерець ін. іменники: характеризація, характеризування

Етимологія

Від д.-грец. χαρακτήρ «риса, знак, прикмета» (поч. «чеканщик»^?), з χαράσσω «дряпаю, мечу, клеймлю», затим — в абстрактних значеннях. Шаблон:лат

Переклад

сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності

загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини

людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей

твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь

сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета

художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей

Джерела

Словник УЛІФ: характер

Російська