шкумильник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	шкуми́льник	шкуми́льники
Р.	шкуми́льника	шкуми́льників
Д.	шкуми́льникові шкуми́льнику	шкуми́льникам
З.	шкуми́льника	шкуми́льників
Ор.	шкуми́льником	шкуми́льниками
М.	шкуми́льникові, шкуми́льнику	шкуми́льниках
Кл.	шкуми́льнику	шкуми́льники

шку-миль-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -шкумиль-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА : [ʃkʊˈmɪlʲnek] (одн.), [ʃkʊˈmɪlʲneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. діал., зх.-поліс. неслухняна дитина, пустощі якої спричиняють шкумиль ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

1. капосник, каверзник, неслух, збиточник, шкодливець, пустун

Антоніми

1. молодець, молодчина

Гіпероніми

1. дитина

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: шкумиль

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів