Січ
 Див. також січ.
|
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Сі́ч | Сі́ччі |
| Р. | Сі́ччі | Сі́ччей |
| Д. | Сі́ччі | Сі́ччам |
| З. | Сі́ч | Сі́ччі |
| Ор. | Сі́чю | Сі́ччами |
| М. | Сі́ччі | Сі́ччах |
| Кл. | Сі́чче* | Сі́ччі* |
Січ
Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Січ-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- організація українського козацтва, яка склалася в середині 16 століття у пониззі Дніпра за порогами. ◆ Казав іноді Мирон, згадуючи давнє: «Ой, не так колись було в нас, у Січі, у нашому козацькому краї». Панас Мирний
- місце розташування цієї організації. ◆ Січ нагадувала велике городище, обведене частоколом, а від річки до річки тягся ще й глибокий рів. П. Панч, «Гомоніла Україна», 1954
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: Січ
- Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови. Видавництво «Перун» 2005.