цей
Зовнішній вигляд
(Перенаправлено з ця)
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відм. | однина | множина | ||
---|---|---|---|---|
чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
Н. | цей | це | ця | ці |
Р. | цього́ | цьо́го́ | ціє́ї | цих |
Д. | цьому́ | цьо́му́ | цій | цим |
З. (іст./неіст.) | цього́ (іcт.) цей (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
це | цю | цих (іст.) ці (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
О. | цим | цим | ціє́ю | ци́ми |
М. | цім цьо́му |
цім цьо́му |
цій | цих |
цей
Займенник.
Вимова
[ред.]- МФА: одн. [ʦɛi̯], мн. [ʦʲi]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- вказ. вказує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим (протилежне той)
◆ Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Тарас Шевченко- у знач. ім. вживається замість предмета, особи, тощо, яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше
◆ немає прикладів застосування. - вказує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи матиме в майбутньому часі
◆ немає прикладів застосування. - у знач. ім. уживається замість назви такого періоду
◆ Цими днями. За цих умов.
- у знач. ім. вживається замість предмета, особи, тощо, яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше
- вказує на якийсь предмет, особу, тощо, що їх вирізняють з-поміж інших
◆ немає прикладів застосування.- у знач. ім. уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших
◆ немає прикладів застосування. - у сполученні зі сл. час, момент, мить, тощо вказує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова
◆ немає прикладів застосування. - вживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють
◆ немає прикладів застосування.
- у знач. ім. уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших
- також зі сл. самий, сама, саме вказує на предмет, особу, дію, тощо, згадані в попередньому висловлюванні
◆ Годинник в столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р.
◆ На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід. Юрій Яновський, «Твори в п'яти томах, т. II», 1958 р.
◆ Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. // Я до останнього зітхання її не зможу прочитать. Володимир Сосюра, «Твори в трьох томах, т. II, 1958»
◆ — А ти що, найстарший тутечки? — скрипить чийсь голос, і в цьому скрипі чується погано прихована злоба. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томахII, 1962»
◆ Вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ. І, може, саме ця натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.- у знач. ім. цей, чол.; ця, жін.; це, сер.; мн. ці вживається для вказівки на раніше названу особу (відповідає за значенням особовому займ. З-ї ос.)
◆ За кілька метрів він впізнав Вакуленка, бо навіть у темряві заблищала його лобата лиса голова без пілотки. Цей був убитий наповал. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
◆ Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим; цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р. - вживається як зв'язка в складеному присудку}}
◆ Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1956 р.
◆ Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р.
- у знач. ім. цей, чол.; ця, жін.; це, сер.; мн. ці вживається для вказівки на раніше названу особу (відповідає за значенням особовому займ. З-ї ос.)
- у знач. ім. це, сер. вказує на дії, явища, обставини, події, тощо, про які говориться в попередньому чи наступному контексті
◆ — Так отакий мій батько був, мамо?… Чому ох ви мені давно цього не казали? Панас Мирний, «Твори», 1949 р.
◆ — Ось не дуже давно чула я, — знов забалакала та ж бабуся, — як чоловік дітей поморозив. Так прямо аж не віриться, щоб цього людина дійти могла. Гнат Хоткевич, «Твори в двох томах, т. I», 1966 р.
◆ — Ще й сердиться за порятунок, — здивувався Мірошниченко… — От і рятуй тебе, Якове, після цього. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. II», 1962 р.
◆ Він любив поспати і при найменшій нагоді не відмовляв собі в цьому. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.- невідм., сер. вживається у функції неузгодженого підмета
◆ Катерина подивилась, // Та й зголосила: // — Це не брат мій, це мій милий. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р. - у сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова
◆ Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. II», 1955 р.
◆ Через стіл навпроти Галаганихи сиділа дуже схожа на неї, але старіша, зовсім сива, рідна сестра її. Поряд з Людмилою — гарненька брюнетка. Все це Діденко охопив очима іще з порога. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.
- невідм., сер. вживається у функції неузгодженого підмета
- вживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій, тощо
◆ Я там писав, що незабаром вирвуся із цієї каторги і приїду до тебе в гості, але ще й досі нема нічого офіціального. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. VI», 1957 р.
◆ Така то задума спиня мою руку, // Що людськую бачу кругом себе муку, // Недолю та сльози — і думка зрина: // Нащо тут здалась ця праця дрібна?.. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. I», 1951 р.
◆ Остап почав турбуватися: де ділася Соломія… Адже вона знає, що йому трудно поворухнутися, що він не годен сам видобутися з цих нетрів. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I, 1955»
◆ — Сюди, в ці Альпи, можна лише наступати, — каже він. — Відступати звідси неможливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас. Але тому, що ми відступати не думаємо, — хрипко сміється він, — то й рвемося все далі в ці кам'яні катакомби. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія
[ред.]Від укр. оцей < укр. отсей < укр. от сей.
Переклад
[ред.]Список перекладів | |
|