Перейти до вмісту

абетка

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. абе́тка абе́тки
Р. абе́тки абе́ток
Д. абе́тці абе́ткам
З. абе́тку абе́тки
Ор. абе́ткою абе́тками
М. абе́тці абе́тках
Кл. абе́тко* абе́тки*

абе́тка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абетк-; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала ◆ За Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери. Речмедін В. О., «Весняні грози, 1961, 224»
  2. книжка для початкового навчання грамоти; буквар ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен. основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.


Синоніми

[ред.]
  1. алфавіт
  2. азбука
  3. альфабет

Антоніми

[ред.]

Гіпероніми

[ред.]

Гіпоніми

[ред.]

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]
  • за абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).==== Колокації ====

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість


Етимологія

[ред.]

фонетичні варіанти: абе́тло, заст. абе́тний[1]елементарний — власне українська назва азбуки, утворена за назвами двох перших літер алфавіту а і б (бе), очевидно під впливом назв азбука, альфабет і пол. abecadło (від вимови перших трьох букв a, be, ce)

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Sadnik L., Aitzetmüler R. Vergleichendes Wörterbuch der slawischen Sprachen

Примітки:

  1. Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской и Австро-Венгерской Империй. Киев, 1875


Переклад

[ред.]
сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука
книжка для початкового навчання грамоти; буквар
основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь

Джерела

[ред.]
  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.