бунтівник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бунтівни́к | бунтівники́ |
Р. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
Д. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́м |
З. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
Ор. | бунтівнико́м | бунтівника́ми |
М. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́х |
Кл. | {{{3}}}е́ | бунтівники́ |
бун-тів-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бунт-; суфікси: -івн-ик.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар ◆ — Запріть браму! Всім по двадцять п'ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе Франко
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |