жмуток

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	жму́ток	жму́тки	жму́тки
Р.	жму́тка	жму́тків	жму́тків
Д.	жму́тку жму́ткові	жму́ткам	—
З.	жму́ток	жму́тки	жму́тки
Ор.	жму́тком	жму́тками	—
М.	жму́тку жму́ткові	жму́тках	—
Кл.	жму́тку*	жму́тки*	—

жму́-ток

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О А; тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -жмут-; суфікс: -ок ^{[Полюга, 2009]}.

Вимова

• • МФА: одн. [ˈʒmutɔk], мн. [ˈʒmutke]
•  вимова^{?, файл}
• УФ: [жму́ток]

Семантичні властивості

Значення

1. зменш.-пестл. до жмут ◆ Збігла дівчинка з сугорбка // До долини на поток, // Щоб розкидати по ньому // Жмутки зірваних квіток. Я. І. Щоголів, «Над потоком», 1894 р. [СУМ-11] ◆ Катя знайшла жмуток вати і ганчірочку і накрутила Хомі на шию такий компрес. Н. Л. Забіла, «Катруся вже велика», 1955 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Утворено за допомогою суфіксу -ок від жмут, похідного утворення від дієслова жати.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: пучо́к (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: жмуток