Перейти до вмісту

змова

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. змо́ва змо́ви
Р. змо́ви змо́в
Д. змо́ві змо́вам
З. змо́ву змо́ви
Ор. змо́вою змо́вами
М. змо́ві змо́вах
Кл. змо́во* змо́ви*

змо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: з-; корінь: -мов-; закінчення: .

Вимова

[ред.]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від з- та мова, далі від psl. *mъlva «гомін», *mъlviti «гомоніти»; — походження остаточно не з'ясоване; розглядається як звуконаслідувальне утворення (Преобр. І 548; Holub—Kop. 227; Младенов 310); зіставляється з дінд. brávīti «говорить», авест. mraoiti «говорить» (Machek ESJČ 369; Герценберг Ир. языкозн. 132); припускається зв'язок з лат. murmurāre «бурмотіти» (Holub—Kop. 227), лат. prō-mulgāre «оголошувати, обнародувати» (Szemerenyi Emérita 22, 159—160), з psl. mel-/mol- «молоти» (Schuster—Šewc 945).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 31; Фасмер—Трубачёв II 641; Brückner 345.


Переклад

[ред.]
таємна угода для досягнення якої-небудь мети
взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії

Джерела

[ред.]