яничар

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	янича́р	янича́ри
Р.	янича́ра	янича́рів
Д.	янича́рові янича́ру	янича́рам
З.	янича́ра	янича́рів
Ор.	янича́ром	янича́рами
М.	янича́рові янича́рі	янича́рах
Кл.	янича́ре	янича́ри

я-ни-ча́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -яничар-.

Вимова

• МФА : [jɐneˈt͡ʃɑr] (одн.), [jɐneˈt͡ʃɑre] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. у султанській Туреччині: солдат регулярної піхоти, створеної в 14 столітті з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: яничари, яничарка, яничар-ага прикметники: яничарський дієслова: по-яничарськи

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: janissary Болгарськаbg: еничар Білоруськаbe: янычар Каталанськаca: genísser Норвезькаno: janitsjar Німецькаde: Janitschar Польськаpl: janczar Португальськаpt: janízaro Російськаru: янычар Румунськаro: ienicer Турецькаtr: yeniçeri Фінськаfi: janitsaari Хорватськаhr: janjičar Чеськаcs: janičár

Джерела

• Словник УЛІФ: яничар