Дикун

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. Дику́н Дикуни́
Р. Дикуна́ Дикуні́в
Д. Дикуне́ві
Дикуну́
Дикуна́м
З. Дикуна́ Дикуні́в
Ор. Дикуно́м Дикуна́ми
М. Дикуно́ві
Дикуні́
Дикуна́х
Кл. {{{3}}}е Дикуни́

Ди-ку́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Дик-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. українське прізвище. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. Дику́н Дикуны́
Р. Дикуна́ Дикуно́в
Д. Дикуну́ Дикуна́м
З. Дикуна́ Дикуно́в
О. Дикуно́м Дикуна́ми
П.
М. Дикуне́  —

Ди-ку́н

Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1b.


Корінь: -Дик-; суфікс: -ун.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Дикун (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]