Коновальчук

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. Коновальчу́к Коновальчуки́
Р. Коновальчука́ Коновальчукі́в
Д. Коновальчуко́ві
Коновальчуку́
Коновальчука́м
З. Коновальчука́ Коновальчукі́в
Ор. Коновальчуко́м Коновальчука́ми
М. Коновальчуко́ві
Коновальчукі́
Коновальчука́х
Кл. Коновальчуку́ Коновальчуки́

Ко-но-валь-чу́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Коноваль-; суфікс: -чук.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. українське прізвище. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. Коновальчу́к Коновальчуки́
Р. Коновальчука́ Коновальчуко́в
Д. Коновальчуку́ Коновальчука́м
З. Коновальчука́ Коновальчуко́в
О. Коновальчуко́м Коновальчука́ми
П. Коновальчуке́ Коновальчука́х

Ко-но-валь-чу́к

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Коноваль-; суфікс: -чук.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Коновальчук (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]