Оминюк

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. Оминю́к Оминюки́
Р. Оминюка́ Оминюкі́в
Д. Оминюко́ві
Оминюку́
Оминюка́м
З. Оминюка́ Оминюкі́в
Ор. Оминюко́м Оминюка́ми
М. Оминюко́ві
Оминюкі́
Оминюка́х
Кл. Оминюку́ Оминюки́

О-ми-ню́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: О-; корінь: -мин-; суфікс: -юк.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. українське прізвище. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. Оминю́к Оминюки́
Р. Оминюка́ Оминюко́в
Д. Оминюку́ Оминюка́м
З. Оминюка́ Оминюко́в
О. Оминюко́м Оминюка́ми
П. Оминюке́ Оминюка́х

О-ми-ню́к

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: О-; корінь: -мин-; суфікс: -юк.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Оминюк (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]