Шинкарчук

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. Шинкарчу́к Шинкарчуки́
Р. Шинкарчука́ Шинкарчукі́в
Д. Шинкарчуко́ві
Шинкарчуку́
Шинкарчука́м
З. Шинкарчука́ Шинкарчукі́в
Ор. Шинкарчуко́м Шинкарчука́ми
М. Шинкарчуко́ві
Шинкарчукі́
Шинкарчука́х
Кл. Шинкарчуку́ Шинкарчуки́

Шин-кар-чу́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Шинкар-; суфікс: -чук.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. українське прізвище. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. Шинкарчу́к Шинкарчуки́
Р. Шинкарчука́ Шинкарчуко́в
Д. Шинкарчуку́ Шинкарчука́м
З. Шинкарчука́ Шинкарчуко́в
О. Шинкарчуко́м Шинкарчука́ми
П. Шинкарчуке́ Шинкарчука́х

Шин-кар-чу́к

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -Шинкар-; суфікс: -чук.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Шинкарчук (аналог укр. слову). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]