бандурист

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бандури́ст	бандури́сти
Р.	бандури́ста	бандури́стів
Д.	бандури́стові бандури́сту	бандури́стам
З.	бандури́ста	бандури́стів
Ор.	бандури́стом	бандури́стами
М.	бандури́стові бандури́сту	бандури́стах
Кл.	бандури́сту	бандури́сти

бан-ду-ри́ст

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бандур-; суфікс: -ист.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. ◆ Капела бандуристів
2. етн. в Україні з давніх часів: мандрівний народний співець, що акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. ◆ Бандуристе, орле сизий, Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати (Т. Шевченко).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: бандура, бандуриста, бандуристка, бандурник прикметники: бандурний

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: bandurist Шведськаsv: banduraspelare (sv) спільний

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бандурист